Активні форми і методи навчання на уроках географії

      Постійне реформування освіти вимагає підвищення пізнавальної активності учнів у навчальному процесі. Для цього необхідні певні наукові обгрунтовання та напрацювання методик проведення уроків географії з впровадженням активних форм і методів  роботи. Крім накопичення знань учні повинні напрацьовувати інтелектуальні уміння з певними розумовими відпрацьованими і закріпленими прийомами і операціями. Завдання вчителя – створити в класі творчу психологічну атмосферу. 

    Сучасні вимоги до навчання географії в школі передбачають необхідність навчити учнів мислити, всебічно їх розвивати. 

      Найпоширенішим в кінці ХХ століття визначенням методу полягало у тому, що це впорядкований спосіб взаємопов’язаної діяльності вчителя і учнів, які спрямовані на досягнення мети освіти. 

      Кожний метод складається з певної кількості прийомів. Прийоми – разові дії в методі. 

       В сучасній дидактиці єдиної класифікації методів немає, навіть деякі сучасні прийоми визначалися раніше як методи. В одній з класифікацій (за джерелами знань) виділяють  три основні групи: словесні, наочні та практичні.                               Існує група словесних методів: бесіда , розповідь, пояснення, інструктаж, шкільна лекція, рольова гра, диспут, робота з підручником (посібником, картами атласу, іншими друкованими матеріалами). Загальним в кожному методі є те, що джерелом знань виступає слово. 

    Другою великою групою є група наочних методів навчання: демонстрування, ілюстрування, спостереження, кіно та відеофільми, моделі, схеми, таблиці. В основі цих методів лежить набуття знань за допомогою зорового сприйняття процесів і явищ та їх зображень. 

       Третьою групою є група практичних методів навчання. Головною їхньою ознакою є відтворююча (репродуктивна) навчально-пізнавальна діяльність учнів. Їх доцільно використовувати при безпосередньому пізнанні дійсності, поглибленні знань, формуванні умінь та навичок. До цих методів входять: вправи (завдання), практичні та самостійні роботи, складання таблиць. 

     Суть виконання вправ полягає у повторенні певних дій. Бувають вони за характером навчальної діяльності усні, письмові, графічні й технічні, за дидактичною метою виділяються вправи тренувальні, творчі та контрольні. 

       В географії використовуються специфічні графічні роботи з відображенням знань в картосхемах ( контурних картах), графіках, схемах, діаграмах, таблицях. 

Практично-лабораторні методи базуються на проведенні експериментів і виступають одним з видів самостійної дослідної роботи учнів. Реалізується він в певних програмних практичних роботах, під час яких учні самостійно або в групах проводять певні дослідження. 

     За співвідношенням рівнів пізнавальної діяльності виділяють методи: пояснювально – ілюстративний, репродуктивний, проблемного викладу, частково пошуковий і дослідницький. 

       Цим методам відповідають такі види діяльності учня: репродуктивний та продуктивний ( за допомогою вчителя і без його допомоги). 

     За розумовими операціями є інші методи (аналіз, синтез, узагальнення, класифікація, синтез)

   За формами організації процесу навчання – екскурсії, фенологічні спостереження, методи фронтальної, групової та індивідуальної роботи. 

АКТИВНІ МЕТОДИ 

     Активізація навчання із забезпеченням підвищення його наукового рівня ставить за мету вивчення географічних об’єктів і явищ не тільки на рівні фактів з їх запам’ятовуванням, а й на рівні проникнення в їх суть. 

      Якщо підходити з позиції навчального процесу, то в ньому беруть участь дві сторони: вчитель і учень. Нова роль вчителя в процесі застосування різноманітних активних форм роботи на уроках полягає у тому [ 8 ], що він повинен вийти з рамок носія теоретичних і практичних знань і стати кваліфікованим консультантом, що володіє сучасними методами консультування з розв’язання різних проблем. При цьому процес навчання стає складовою частиною процесу удосконалення керування. Учень стає  активним учасником навчального процесу і під час роботи над проблемами цілеспрямовано поповнює ті знання, що пов’язані з теорією розв’язання тієї або іншої проблеми. Завдання вчителя – за допомогою методів управлінського консультування спонукати учнів знайти правильні шляхи вирішення поставлених проблем. У ролі експертів в проектах реалізації конкретних проблем виступають самі учні. 

      Активізація пізнавальної діяльності вимагає застосування різних методів, засобів, форм навчання, які спонукають особу до виявлення активності. Питання активізації навчання студентів належить до числа найактуальніших проблем сучасної педагогічної науки і практики [ 9, 10 ]. 

Навіть простий перелік найбільш поширених активних методів і їх складових (прийомів) у кожного автора свій, а деякі колишні методи автори навіть зводять вже до рівня прийомів. Зупинимося на переліку найбільш поширених активних методів навчання: практичні заняття, семінари і дискусії, проведення ділових ігор, розгляд конкретних ситуацій, вирішення практичних задач, домашні і самостійні роботи. 

        Найширший розвиток отримали практичні заняття, звичайна мета яких – закріплення отриманих теоретичних знань і придбання практичних навичок під час виконання подібних завдань. Поширеною формою їх проведення в курсах географії є програмні практичні роботи та різні форми навчальної практики, яка останнім часом в багатьох школах проходить переважно протягом навчального року. 

       Однією з умов активізації діяльності учнів – постановка перед ними у вигляді активного прийому пізнавальних завдань у вигляді проблемних ситуацій. Наприклад, під час вивчення водних об’єктів можна зачитати уривки тексту з описом певної водойми, а учням перед цим поставити завдання відгадати , про яку водойму йде мова і за якими ознаками це можна визначити. Таким чином учитель підводить учнів до самостійного мислення та формує вміння виділяти головне і робити висновки. Розгляд великої конкретної ситуації може розглядатися вже як окремий активний метод навчання. 

      Дуже важливим при створенні проблемних ситуацій є зв'язок матеріалу з життям. Наприклад, при вивченні теми з охорони надр Землі та інших екологічних проблем вчитель може згадати про аварію 20 квітня 2010 року на нафтовій платформі в Мексиканській затоці, що призвело до наслідків в розмірі екологічної катастрофи з утворенням нафтової плями такої величини, як острів Гренландія. Учні починають розуміти, що вирішення екологічних проблем носить конкретний прикладний характер, стосується кожного громадянина і кожного потужного виробника. 

    Для активізації пізнавальної діяльності учнів на уроках географії можна використовувати весь потенціал можливостей підручника, атласу . Для цього учнів треба навчати прийомів роботи з ними. Звичайно вчитель встигає при поясненні нового матеріалу викласти основні тезиси параграфів ,тем, що вивчаються.  

     На перших уроках потрібно ознайомити з усіма видами карт, схемами, додатками, підкреслити їх особливості. Потім на наступних уроках включати кожний вид карт. Поступово учні тренуються у роботі зі всіма компонентами підручника і виконуватимуть засвоєні прийоми в нових навчальних ситуаціях. Але в багатьох підручниках є додатковий матеріал, який можна використати на різних етапах вивчення теми; необхідно привчати звертатися учнів і до нього теж. Новим у  підручниках є наявність розділу «Висновки», «Запамятайте», «Подорож у слово», «Цікава географія», «Попрацюй у групі», «Шукайте в Інтернеті», «Практична робота». Для прискорення процесу вивчення і розуміння матеріалу параграфів доцільно інколи читати спочатку їх, потім параграф та після параграфу знову їх. 

     Якщо матеріал тем досить простий і доступний учням, то можна використати самостійну роботу з попередньою або наступною бесідою, якщо складний – вивчення нового матеріалу можна подати методом бесіди. Так, вивчення теми, де головним чином є простий перелік різних понять і термінів, можна почати з виконання самостійної роботи в робочому зошиті по їх визначенню за допомогою підручника. Вчитель активізує думку учнів, пропонуючи їм пояснювати ілюстрації в підручнику та атласі, висловлювати свої думки щодо матеріалів нової теми. Навіть така проста зовні самостійна робота привчає учнів не тільки до самоконтролю її виконання, але і вчить виділяти головне та формулювати і висловлювати свої думки по матеріалу.

        На  уроках можна використати форми роботи  прийом «Асоційований кущ»: створіть схему термінів, які повоза з поняттям «озеро», та поясніть як саме вони пов’язані з головним словом.

           Прийом «У пошуках істини»: чому Сарґасове море може змінюватись  за площею?(Сарґасове море - єдине море в світі , яке не має берегів, тому його площа визначається виключно площею поширення сарґасових водоростей, що можуть або розростатися під впливом течій, або зменшувати площу поширення. Тому площа моря не постійна.)

       Прийом «Картографічна грамотність» : вчитель зачитує назви географічних об’єктів, а учні повинні їх позначити: Чорне море, Червоне море, протока Дрейка і т.д.

          Прийом «Пан Передєлкін» використовувати під час змагання між учнями чи командами : ретрак( у кожного вулкана) – кратер, флеш(форма рельєфу океану) –шельф і т. д.

          Прийом «Навіщо я потрібен?» використовувати під час засвоєння термінів: азимут – дозволяє визначити напрямок на місцевості; умовні знаки – схематично відображують  обєкти місцевості; водосховище – накопичують воду для господарських потреб іт.д.

            На семінарах і дискусіях звичайно йде обговорення заздалегідь 

підготовлених рефератів чи повідомлень або вільне обговорення спірного питання. Недоліком цих форм роботи заняття є те, що не завжди вдається залучити всіх учасників навчальної групи в активне обговорення питань, що розглядаються. 

       Розглянемо більш детально як активний метод навчання ділові ігри, оскільки їх організація вимагає значної кількості часу на розробку, має певну складність у проведенні, однак практична спрямованість істотно виділяє їх порівняно із звичайними методами навчання. Одночасно відпрацювання цього методу в певному класі робить його зручним майданчиком для подальшого впровадження і удосконалення інших активних методів в цьому та інших класах. Почнемо з визначення. 

      Ділова гра – це відтворення діяльності господарських суб’єктів, ігрове моделювання систем керування. 

      Відповідно до мети використання ділові ігри можуть виконувати різні функції: навчальні, виробничі або дослідницькі. В навчальних закладах найбільш поширені навчальні ділові ігри. 

       Проспект ділової гри: назва гри, навчальні цілі, склад учасників, вихідна інформація, методичні рекомендації і порядок проведення, підведення підсумків. 

           Обов’язкові умови ділових ігор і конкретних ситуацій: 

1. Уважність – учаснику треба думати тільки про гру; слід зосередитися на тому, що робиться в групі або підгрупі, тому що потім приходиться «наздоганяти» і відволікати увагу інших. 

2. Включеність – відразу включитися в гру і відвернутися від усього іншого. 

3. Причетність – бачити проблему і шляхи її розв’язання без твердих рамок існуючих законів, інструкцій, положень і сформованого стилю роботи. Це дає можливість істотно розширити рамки проведення ділової гри і забезпечити «розкутість» кожного учня. У такій ситуації, як правило, з’являються нові ідеї, які можна адаптувати до практичних дій. 

4. Самовираження – намагатися виразити себе, внести свій особистий 

внесок у вирішення проблеми. 

Методичні поради вчителю щодо проведення ділових ігор. 

      1. На першому етапі формулюється мета гри, дається необхідна вихідна інформація. На цьому етапі учасники повинні чітко уявити собі проблему або структуру завдання, співвіднести проблему з поставленою метою. Скласти малі групи (команди) і організувати їхню роботу. Вчителю необхідно приділити особливу увагу формуванню команд. Важливо, щоб була творча група. 

        2. Другий етап – це самостійна робота учнів у малих групах. Хоча учні не володіють достатньо знаннями і уміннями, все ж за допомогою вчителя вони намагаються вникнути в проблеми . Використовується особистий досвід кожного учасника гри, здійснюється обмін досвідом, уточнюються позиції і виробляються узагальнюючі висновки або рішення. Під час колективного обговорення в малих групах свою позицію і точку зору повинен висловити кожний учасник групи. Колективне обговорення виявляє різні підходи і розв’язання однієї і тієї ж проблеми або завдання. Тут важливо використання принципу консенсусу, тобто одноголосне ухвалення загальних рішень, але не голосуванням, а на основі згоди. 

        3. Третій етап – між групова дискусія. Кожна мала група доповідає свій варіант вирішення розглянутої проблеми. Учасники інших малих груп виступають як опоненти, вони задають питання, виступають як опоненти, вони задають питання, виступають із критичними зауваженнями або в підтримку представленого проекту. 

         Велика роль у проведенні дискусії приділяється вчителю. Успіх ділової гри і підведення її підсумків залежить від уміння вчителя вести дискусію. Варто мати на увазі, що в основному повинні висловлюватися учні, а не вчитель. Вчитель відкриває дискусію, підтримує її рівновагу між учасниками ділової гри і за необхідності керує нею за допомогою навідних запитань. Украй небажано,щоб вчитель по ходу дискусії показував свою точку зору. У випадку, коли дискусія схиляється до помилкового варіанту або думки, мистецтво вчителя полягає у тому, щоб за допомогою навідних запитань змусити учасників гри переглянути запропоновані позиції і вийти на правильне розв’язання проблеми. Практика показує, що при неправильній організації гри часу на її завершення не вистачає. Вчитель повинен встановити регламент, довести основні положення, дати чіткий висновок, показати учасникам гри, чого вдалося домогтися її учасникам. 

    Ділові ігри з учасниками, розподіленими за визначеними ролями, називаються рольовими [ 11 ]. Їх різниця порівняно зі звичайними у тому, що учасники рольових ігор діють в рамках ділової посади, а не виступають представником команди. 

         Особливу увагу необхідно звернути на підготовку роздаткового матеріалу: опис ділової гри, методичні рекомендації для учасників ділової гри, довідкові матеріали і таблиці, потрібні для обробки інформації і підготовки відповідного рішення. 

     Вихідна інформація з ділової гри може бути представлена слухачам, як на занятті, та к і заздалегідь. Останній варіант – кращий, тому що слухачі не затрачають часу на ознайомлення з інформацією і її осмислювання в період заняття. 

   Вчитель повинен роз’яснити учасникам ділової гри її особливості, комплексний характер, порядок проведення й обговорення, звернути їхню увагу на критерії оцінки результатів ділової гри. Слухачі в основному працюють у малих групах і гра практично носить характер змагання. 

         На практиці досить часто використовуються такі критерії оцінки: 

- доповідь (змістовна частина, чіткість повідомлення, регламент, лаконічність); 

- новизна пропонованих заходів; 

- глибина і широта аналізу; 

- обґрунтованість заходів; 

- активність членів підгрупи в обґрунтуванні і захисті пропонованих заходів. 

        Активні форми і методи на уроках географії використовують , виходячи з проблем тем курсу географії, рівня знань учнів, віку, здатності учнів класу до самоорганізації, знання вчителем учнів класу і їх можливостей. 

      Впровадження певних активних методів повинно бути не самоціллю вчителя, а певним етапом в розвитку його удосконалення керуванням навчальним процесом. Я  використовую їх на своїх уроках для того, щоб уроки для учнів були більш цікавими, жвавими, щоб учні були активними учасниками навчально-виховного процесу. Те, що при вивченні певного методу спочатку виглядає складним, треба зробити для учнів на практиці організаційно простим, створити для учнів такі умови, щоб вони були включеними в роботу і причетними до неї, були уважними та отримували можливість самовираження.